Він народився у невеликому, але рідному серцю місті Барвінкове. Саме тут пройшло його дитинство – серед знайомих вулиць, щирих людей і перших мрій. Змалку він був працьовитим, щирим і справедливим, завжди готовим прийти на допомогу.
Свою юність він провів у Краматорську, де навчався у 14-му училищі. Там здобував не лише професію, а й життєві принципи – повагу до праці, відповідальність і силу духу. Після навчання залишився працювати у цьому місті: спочатку на СТО, згодом – на автомийці. Робота не лякала його – він звик до чесної праці та ніколи не уникав труднощів.
Але коли для країни настали важкі часи, він не залишився осторонь.
19 серпня 2025 року він зробив свій вибір – приєднався до територіальної оборони. Без пафосу і гучних слів, просто тому, що не міг інакше. Бо відчував відповідальність за свій дім, за рідних, за Україну.Загинув Герой під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку 5 грудня 2025 року.
Він став на захист Батьківщини, як справжній син своєї землі – мужній, відданий і незламний.
Його життя обірвалося, але його подвиг – вічний.
У пам’яті рідних, друзів і всіх, хто його знав, він назавжди залишиться світлою людиною з великим серцем. Людиною, яка жила просто, чесно і гідно. Людиною, яка віддала найдорожче – своє життя – заради майбутнього інших.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у нашій пам’яті, у вільній Україні, за яку вони боролися.