Павло Миколайович народився 11 листопада 1988 року в місті Добропілля Донецької області. Дитинство та юнацькі роки провів у рідному краї, де сформувалися його характер, працьовитість і любов до життя.
Навчався у Ганнівській загальноосвітній школі, яку закінчив у 2006 році. Після цього здобув професію у Білозерському професійному гірничому ліцеї, який закінчив у 2007 році. Свій трудовий шлях розпочав одразу після навчання – з 2007 по 2012 рік працював електрослюсарем підземним на шахті «Алмазна» у місті Білозерське. Це була нелегка праця, яка вимагала витримки, відповідальності та мужності – рис, які Павло мав у повній мірі.
У 2013 році доля подарувала йому важливу зустріч – він познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Заради родини переїхав до Краматорська, де почав новий етап життя. Павло був не лише турботливим чоловіком і батьком, а й активною, життєрадісною людиною. Він захоплювався баскетболом, брав участь у змаганнях, любив рух і командний дух, які супроводжували його і в мирному житті.
У 2024 році, Павло мобілізували до лав Збройних Сил України. Він виконував свій обов’язок із честю та відданістю.
В квітні 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Зелене Поле Донецької області Павло Миколайович зник безвісти. Довгий час рідні жили надією та вірою… Та, на жаль, у січні 2026 року Героя було поховано.
Його життя обірвалося, але пам’ять про нього – сильного, доброго, щирого чоловіка – назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав і любив. У Павла залишилися родина та діти, для яких він назавжди буде прикладом мужності, любові та самопожертви.
Світла пам’ять Герою. Вічна шана і вдячність за його подвиг!