капітан поліції
(30.09.1993 – 27.09.2024)
Олександр Азаров народився і проживав у місті Краматорськ Донецької області. Навчався у Краматорській українській гімназії, згодом здобув вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» у Донецькому юридичному інституті.
З 2014 року проходив службу в органах Національної поліції України – працював оперуповноваженим у Краматорському районному управлінні поліції. З 2019 року обіймав посаду старшого оперуповноваженого у Головному управлінні Національної поліції України в Донецькій області.
Ще у шкільні роки Олександр вирішив піти стопами батька та присвятити себе служінню Батьківщині. Саме під час служби він зустрів свою майбутню дружину Олену. У подружжя народилося двоє дітей, яким на момент загибелі батька було 8 і 2 роки.
Під час повномасштабного вторгнення Олександр продовжував виконувати службові обов’язки, забезпечуючи оборону рідного міста та Донеччини – спочатку у Краматорську, а згодом за місцем дислокації підрозділу.
Олександр був щирою, відповідальною людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Він мав високі моральні якості та був прикладом для колег, друзів і знайомих.
«Він був моєю опорою та підтримкою – не лише чоловіком, а й найкращим другом. Дуже любив своїх дітей і робив усе для їхнього щастя. Наше життя змінилося назавжди, але пам’ять про нього житиме, поки живі ті, хто його пам’ятає. Нам його дуже не вистачає. На жаль, війна не оминула нашу родину, забравши людину, яка заслуговувала прожити довге і щасливе життя поруч із тими, хто його любив», – розповідає дружина Олена.
27 вересня 2024 року капітан поліції Олександр Азаров загинув під час виконання службових обов’язків у місті Кривий Ріг. Внаслідок прямого ракетного влучання він отримав травми, несумісні з життям. Смерть була миттєвою.
Він не дожив три дні до свого 31-го дня народження. Захиснику назавжди залишилося 30 років.
Похований на Алеї Героїв у місті Кривий Ріг.
У нього залишилися дружина, двоє малолітніх дітей, мати, батько та бабусі.
Вічна слава Герою.