Руслан народився 9 листопада 1992 року. Він був єдиним сином у родині, її гордістю й надією.
Навчався у Краматорській загальноосвітній школі № 6. Протягом шкільних років вирізнявся повагою до вчителів і товариським ставленням до однокласників. Сумлінно виконував усі доручення, активно долучався до шкільного життя. Особливо захоплювався спортом. Руслан був люблячим сином, відповідальним учнем і вірним другом — завжди готовим підтримати, допомогти, дати пораду.
У 2008 році вступив до Краматорського машинобудівного коледжу, а згодом продовжив навчання у Донбаській державній машинобудівній академії. За роки студентства проявив себе як щира, світла та відкрита людина. Завжди прагнув справедливості та миру — у великому й у малому.
Руслан ніколи не боявся труднощів. Ставив перед собою цілі й наполегливо йшов до їх досягнення — не зупиняючись ні перед чим.
У 2015 році був призваний на строкову військову службу, а вже в 2016-му підписав контракт із Збройними Силами України. Брав участь в Антитерористичній операції.
Побратими цінували Руслана як надійного, відданого товариша. Він ніколи не вагався, коли хтось потребував допомоги. Завжди був першим, хто подавав руку підтримки.
22 березня 2022 року Руслан Глушич героїчно загинув під час виконання бойового завдання. Життя воїна обірвалося внаслідок прямого влучання ракети. Він віддав своє життя за Україну — за її незалежність, цілісність і свободу.
Указом Президента України від 5 квітня 2022 року Руслана було посмертно нагороджено медаллю «Захисник Вітчизни».
Руслан залишиться в пам’яті рідних і близьких як найкращий син і онук, щирий друг, відданий побратим. Завжди усміхнений, добрий, веселий і справжній.
Його світло — в кожному, хто мав щастя знати його особисто.
Вічна Слава Герою!