Старший солдат.
Владислав народився і виріс у Краматорську. Навчався у загальноосвітній школі № 8, після 9 класів вступив до Машинобудівного коледжу, де опанував спеціальність «Ливарне виробництво». Потім здобув вищу освіту в Донецькій державній машинобудівній академії (ДДМА).
Працював на Краматорському машинобудівному заводі (КМЗ), згодом перейшов на приватну зайнятість — виконував ремонтні роботи.
Владислав був людиною з багатогранними інтересами:
- захоплювався велоспортом, відвідував басейн, грав у шахи,
- розводив мисливських собак і голубів,
- вів господарство та мав власну пасіку.
Отримавши у спадок дім від дідуся та бабусі, Владислав із любов’ю облаштовував оселю, займався господарством, розводив домашніх тварин. Його працьовитість, доброта, відкритість та бажання доводити справи до кінця були добре знані рідним і друзям.
Найщасливішим періодом у своєму житті він вважав 2008 рік, коли став батьком донечки.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Владислав не залишився осторонь. Як справжній чоловік, він став на захист своєї країни. Служив у лавах Збройних Сил України, відстоюючи свободу та незалежність Батьківщини.
15 березня 2023 року Владислав загинув як Герой…
У нього залишилися батьки, брат, донька.
Для них — і для всіх, хто його знав — ця втрата непоправна.
Світла памʼять про Владислава житиме в серцях рідних, побратимів, друзів та вдячних українців.
Вічна слава Герою!