22 квітня 1982 – 05 грудня 2022
Матрос Збройних Сил України
Позивний – «Максімус»
Максим Малімук народився 22 квітня 1982 року в місті Краматорську, Донецької області. Тут пройшло його дитинство, сповнене дружби, веселощів і любові до природи. Найближчим другом для Максима завжди був старший брат – разом вони ділили мрії, таємниці, відпочинок і риболовлю.
З дитинства Максим захоплювався спортом – зокрема, плаванням, де виборював перші місця на змаганнях.
Цікавився шахами, історією, математикою й англійською мовою. У 1999 році закінчив ЗОШ № 24, а далі вступив до Першої української гімназії. У 2000 році був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Після демобілізації вступив до київського вишу, де здобув фах архітектора-дизайнера.
Жив і працював у Києві, де створив родину й став батьком донечки. Згодом повернувся до Краматорська, де на нього чекала мама.
З початком повномасштабного вторгнення Максим не залишився осторонь – 26 лютого 2022 року був призваний за мобілізацією до війська. Служив у 503-му окремому батальйоні морської піхоти 36-ї ОБрМП імені контр-адмірала Михайла Білинського. Його позивний – «Максімус». Спочатку був радіозв’язківцем, а після проходження навчання в Миколаєві – артилеристом.
Загинув 5 грудня 2022 року внаслідок поранень, отриманих у Херсонській області. Лікарі Миколаївського шпиталю боролися за його життя, але серце Героя зупинилося…
Указом Президента України Максим частина, в якій ніс службу Герой, була нагороджена відзнакою «За мужність та відвагу».
Побратими пам’ятають його як доброго, вірного, щирого товариша, який завжди допомагав і підтримував у найтяжчі хвилини.
Він говорив: «Україна була, є і буде! Українці – непереможні! Хто, як не ми?» Максимові назавжди 40…
У нього залишилися мама, брат і бабуся.
Вірний Присязі. Вірний Україні.
Вічна Слава Герою!