Гонтаренко Iван Миколайович був звичайним хлопцем, на перший погляд, не визначним, але став Героєм України. Його вирізняло серед інших: загострене почуття справедливості, чесність та порядність.
Iван народився в м. Краматорську, зростав у робітничій родині. Навчався у ЗОШ № 19. Отримав дві вищі освіти в ДДМА. Першу за фахом «Інженер-технолог», другу – «Менеджмент підприємства». Одразу після навчання він почав працювати. За 15 років роботи неодноразово змінював i місце роботи, i підприємства, i напрямок. Але рідного міста не залишав.
З 2014 року люто зненавидів ворога, що прийшов нищити його землю, його рідну домівку.
Його останнім місцем роботи до початку повномасштабного вторгнення став механоскладальний цех 11 ПАО «НКМЗ».
Іван мав надію, що ось-ось війна скінчиться. Час йшов, усе очевидніше ставало, що треба щось робити задля перемоги. Наприкінці осені 2022 року він прийняв рішення – йти до лав ЗСУ. Хоча він не мав досвіду. Але вирішив навчатися. Із здобутою освітою його вже очікували в новому для нього середовищі – інженерно-саперному взводі.
Іван вважав, що повернеться додому з перемогою та мав шалені плани на мирне життя. Але так не склалось, як гадалось.
Він повернувся Героєм України, але, на жаль, не встиг реалізувати свої плани та мрії на життя. Iван загинув у бою за Україну поблизу населеного пункту Приютне Запорізької області 19 серпня 2023 року.
Він отримав чергове звання за наказом командування «Схід» – лейтенант, посмертно.
Його легке відношення до життя завжди було обумовлене відкритим серцем, любов’ю до правди, щирістю та бажанням допомогти. Він бажав врятувати свою Батьківщину від загарбників. Цей бій триває, уже без нього…
Для рідних та близьких він став взірцем самовідданості.
Герої не вмирають – вони завжди живуть у нашій пам’яті, в наших серцях.
Вічна Слава Герою!