Солдат, студент, Герой.
Народився 6 жовтня 1996 року. Навчався у школі-інтернаті міста Амвросіївка на Донеччині. Саме там, ще у дитинстві, зустрів свою майбутню дружину. Їхня історія — це щире дитяче захоплення, яке з роками виросло у справжнє кохання й подарувало світові ще одну прекрасну людину.
Віктор був неймовірно доброю, чуйною та порядною людиною — саме так його пам’ятають усі, хто мав щастя знати його. Скромний, світлий, щирий. Він любив грати в шахи, був студентом Донбаської державної машинобудівної академії (ДГМА), і мріяв хоча б раз сісти за кермо.
На захист України став ще до початку повномасштабного вторгнення. Занепокоєних рідних заспокоював зі словами: «Ну не вб’ють же мене там». Але війна не щадить навіть найкращих.
Віктор загинув 29 березня 2022 року, героїчно обороняючи Україну біля міста Ізюм на Харківщині. Він став не просто солдатом — став Героєм. Бо захищав не лише землю, а й свою родину, друзів, своє майбутнє. І за це віддав найцінніше — власне життя.
Його мрії обірвалися, але його пам’ять — вічна.
Вічна Слава Герою!