Підла смерть вирвала з наших рядів повного сил та оптимізму хлопця, якому належало майбутнє, перед ним простилялися широкі шляхи – не будь цієї проклятої війни.
Виконуючи бойове завдання загинув наш земляк, воїн-захисник, офіцер Збройних Сил України, Дмитро Володимирович ПОПЧЕНКО.
Відійшовши в 25 років за межу вічності, він залишив по собі світлу пам’ять, так і не доживши, не долюбивши…
Дмитро Попченко народився 10 березня 1998 року в селищі Олександрівка, був дуже активний, мав широкі інтелектуальні запити, цінував порядність у людях, був відданим сином своєї Батьківщини.
«Дмитрик був старанним учнем, та найбільшим його захватом, ще з початкових класів, стали уроки фізкультури. Захоплювався різними видами спорту, але понад усе – футболом», – згадує його перша вчителька Олена Шпак.
Отримавши атестат про повну середню освіту, юнак вступив до Донбаської державної машинобудівної академії, де успішно завершив навчання в 2020 році.
Дипломований спеціаліст вирішив втілити свою мрію – здобути військову професію. Він продовжує навчання на кафедрі військової підготовки Сумського держуніверситету, де через відповідний термін отримує звання лейтенанта.
Коли Батьківщина покликала свого сина стати на її захист, лейтенант Попченко – у лавах оборонців самостійності держави. Перебуваючи у лавах ЗСУ, працював офіцером-психологом , проявляв незламність і мужність, надихаючих інших.
А далі в бій… І все закрутилось, завертілось. Така доля наших захисників на передовій – йти вперед зі зброєю в руках, звільняти кожен клаптик рідної землі, ухилятися від пострілів та вибухів, підстраховувати побратимів, а в години тиші і відпочинку заспокоювати рідних та близьких, переконувати їх що все добре і всі обов’язково повернуться додому.
Та війна і смерть невблаганні. На жаль у найважчі години боротьби вони забирають найкращих.
Під Опитним Дмитро загинув як Герой, до останньої миті виконуючи свій військовий обов’язок.
Трагедія родини Попченко – це трагедія нашої громади, усієї нашої держави. Щирі співчуття та низький уклін родині та близьким Захисника…
Вічна слава Герою!