Народився 10 вересня 1993 року в селі Зелений Брід Олександрійської селищної громади Краматорського району Донецької області.
Сім’я Героя жила в селі Зелений Брід до 1996 року. Потім переїхала до міста Краматорська, де проживає й дотепер.
1999 року Сергій пішов навчатися до першого класу загальноосвітньої школи № 33.
З дитинства захоплювався футболом, грав за місцеву селищну команду «Старт». Був фанатом ФК «Шахтар» та «Реал». Сергій мріяв бути шеф-кухарем власного ресторану, тож після школи вступив до Краматорського ВПУ № 14 вчитися на кухаря. Після закінчення працювати за фахом не став. Заробляв, ремонтуючи квартири.
Навесні 2012 року пішов до лав армії України. Служив у Десні 6 місяців та 6 місяців у Житомирі, проходив навчання за спеціальністю «водій-механік танка». Після армії працював в охороні, потім – водієм.
У 2017 році, після двох років стосунків, одружився. Цього ж року в сім’ї народилася донька, зовні дуже схожа на тата. Перший шлюб Сергія розпався, але молодим людям вдалося зберегти дружні стосунки, він завжди підтримував спілкування з донькою, проводив з нею багато часу.
У липні 2021 року Сергій пішов служити за контрактом до ЗСУ. Проходив навчання у Львові, потім його перевели до військової частини м. Новомосковська.
Початок повномасштабної війни 24.02.2022 р. Сергій застав під Волновахою. Рідні майже тиждень не знали, де він і що з ним, через відсутність зв’язку. Перший танк Сергія був підбитий ворожим снарядом та повністю згорів. Екіпаж залишився живим.
Більшу частину часу повномасштабної війни Сергій був на передових позиціях: Курахове, Вугледар, Часів Яр, Кліщіївка.
2023 року Сергій збирався одружитися вдруге, був щасливий, що вони з обраницею чекають на сина. Але його мріям не судилося збутися. Сергій не встиг побачити довгоочікуваного сина.
Загинув наш Герой 3 липня 2023 року під час бойових дій на Кліщіївському напрямку.
10 вересня Сергію мало виповнитися 30 років.
У серпні 2023 року в Сергія народився син Мирон.
Вічна Слава Герою!