17 жовтня 1971 р. – 22 березня 2022 р.
Молодший сержант 81-ї аеромобільної бригади Збройних Сил України. Учасник російсько-української війни.
Народився у місті Краматорськ.
З юних літ вирізнявся активністю, силою духу та любов’ю до спорту — професійно займався волейболом, строкову службу проходив у спортивній роті. У мирному житті був підприємцем, заснував власну перукарню. Мав глибоку любов до рідної Донеччини: захоплювався подорожами, риболовлею, збиранням грибів — цінував кожну мить, проведену на природі.
У 2016 році добровільно став до лав Збройних Сил України. Брав участь у бойових діях на сході держави. Був нагороджений відзнакою Президента України за участь в антитерористичній операції, неодноразово відзначався командуванням за високий професіоналізм і мужність.
Із початком повномасштабного вторгнення Вадим без вагань вирушив на передову. Брав участь у найзапекліших боях на Лисичанському напрямку.
22 березня 2022 року загинув у бою під час прямого зіткнення з ворогом поблизу м. Лисичанська на Луганщині. Похований в Краматорську на міському цвинтарі по вулиці Аероклубній лише 25 червня 2022 року.
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету України, був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) — Указ Президента України від 28 квітня 2022 року.
Вадим пережив втрату другої дружини, яка померла від онкології за півтора року до початку великої війни. З любов’ю піклувався про її доньку та онуку.
Пам’ять про нього бережуть мати та донька від першого шлюбу, які так і не дочекалися єдиного сина і батька з війни.
Світла пам’ять і вічна шана Герою. Його ім’я навіки викарбуване у серці рідного Краматорська.
Вічна Слава Герою!