Олександр Юрійович народився 5 серпня 1980 року в місті Радомишль Житомирської області. Коли він був ще дитиною, у 1983 році його родина переїхала до Краматорська – міста, яке стало для нього рідним, де минули його дитинство, юність і доросле життя.
У 1986 році Олександр пішов до першого класу загальноосвітньої школи №16 у Краматорську. Тут він зростав, знаходив друзів, формував свій характер – спокійний, працьовитий, відповідальний. Після закінчення 11 класів продовжив навчання у Донбаській державній машинобудівній академії, однак згодом обрав робітничу стежку.
Олександр був людиною праці. Він працював майстром з виготовлення кухонних меблів – створював затишок у чужих домівках, вкладаючи в роботу свою душу. Пізніше працював таксистом, добре знаючи місто і його людей. Його знали як доброзичливого, спокійного та надійного чоловіка.
З початком повномасштабної війни життя змінилося для всіх. 28 вересня 2024 року Олександр був призваний до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання та став стрільцем-санітаром – тим, хто не лише воює, а й рятує життя побратимів.
Він залишився вірним присязі українському народові до останнього подиху.
25 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання, Олександр Славинський загинув у районі населеного пункту Нижній Клин Курської області російської федерації, захищаючи Україну, її свободу та незалежність.
Його життя обірвалося раптово, але пам’ять про нього – жива. Це пам’ять про людину, яка чесно жила, працювала, любила свою землю і в найважчий момент стала на її захист.
Олександра поховали 21 листопада 2025 року на Алеї Слави в Краматорську.
Він назавжди залишиться у серцях рідних, друзів і всіх, хто знав його.
Світла пам’ять Герою.