26 січня 1994 – 22 лютого 2024
Катерина Шинкаренко народилася 26 січня 1994 року у Краматорську. Закінчила загальноосвітню школу №6 та ліцей №47, де здобула спеціальність перукаря. Працювала за фахом.
Захоплювалася спортом, була чемпіонкою Донецької області з вільної боротьби. У 2017 році долучилася до велосипедного руху у Східноукраїнському велоклубі «ТОР». Брала участь у марафонських дистанціях на 200, 300, 600 і 1000 кілометрів, здобувши звання суперрандоннера. Самостійно подолала дистанцію у 1000 км за 75 годин, проїхавши її Україною. Мала численні нагороди та почесні грамоти.
У вільний час подорожувала разом із малолітнім сином Денисом, якого активно навчала їздити велосипедом. Мріяла одного дня подолати легендарну дистанцію Париж – Брест – Париж.
На початку повномасштабного вторгнення Катерина приєдналася до лав Збройних Сил України у складі роти снайперів окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Вона була відважною, розумною, щирою та чуйною, завжди підтримувала побратимів.
22 лютого 2024 року Катерина загинула, прикриваючи разом із групою відхід українських військових з Авдіївки, на ділянці Ласточкине – Сіверне.
Похована на Алеї Героїв у місті Острог, куди була евакуйована її родина.
За свою службу нагороджена орденом «За мужність» III ступеня, відзнакою Генерального штабу «Золотий хрест» та відзнакою Міністерства оборони України «Хрест доблесті».
На момент загибелі у Катерини залишилися син, чоловік Андрій Божко, мати, бабуся та батько.
Вічна Слава Героїні!