10 березня 1997 — 8 жовтня 2025
Рідне місто — Краматорськ, Донецька область.
З дитинства Костянтин мав добре й щире серце. Поки інші діти гралися машинками, він брав до рук поварешку й мріяв стати кухарем. Любов до кулінарії він проніс через усе життя – працював натхненно, з душею, і завжди намагався зробити світ навколо трохи теплішим.
Після закінчення школи №6 та навчання у Краматорському професійному училищі №42 Костянтин присвятив себе роботі, господарству й турботі про близьких. Він мав багато захоплень, любив тварин і завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував. Особливо тепло ставився до дітей – за його доброту та лагідність вони його щиро любили.
Навесні 2021 року був призваний на строкову службу. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Костянтин залишився боронити Україну в лавах 3-ї штурмової бригади, захищаючи рідну землю, родину та свій народ. Під час бойових дій отримав поранення й був відзначений відзнакою «За поранення», яку вручають військовослужбовцям, що постраждали під час виконання бойових завдань.
8 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання, Костянтин загинув – у машину, в якій він перебував, влучив ворожий дрон.
Костянтин був найкращим сином, братом, другом і коханим. Його знали як людину з великим серцем, відкритою душею та невичерпною добротою. Ми завжди пам’ятатимемо його усмішку, щирість і любов до життя.
Вічна пам’ять Герою.
Ти назавжди залишишся у наших серцях.
Слава Україні! – Героям Слава!