Плехов Андрій Олегович

старший лейтенант, 11 прикордонний загін
26 вересня 2002 – 1 травня 2025

26 вересня 2002 року в місті Краматорськ Донецької області народився хлопчик із великим серцем – Андрій Плехов.

Він був звичайною дитиною: відвідував дитячий садок, навчався у школі №25, займався кікбоксингом. Брав участь у змаганнях і неодноразово здобував призові місця.

З дитинства Андрій мріяв стати військовим, тому після закінчення 9 класу вступив до Кременчуцького ліцею з посиленою військовою підготовкою, свідомо обравши шлях Захисника. Під час навчання у нього з’явилося нове захоплення – холодна зброя. Він ніколи не здавався і не боявся труднощів. Навіть у найскладніші моменти говорив: «Як я буду дивитися хлопцям в очі?» – і вперто йшов до кінця.

Після ліцею Андрій вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Там він зарекомендував себе як відповідальний, наполегливий і водночас життєрадісний хлопець – душа компанії, відданий своїй справі та службі з охорони державного кордону. Андрій пишався тим, що є прикордонником – його очі завжди світилися, коли він розповідав про службу.

З початком повномасштабного вторгнення він прагнув бути ближче до родини, щоб захистити й підтримати її, адже був єдиною дитиною.

Після завершення навчання, керуючись патріотизмом і любов’ю до рідного краю, Андрій вступив до лав Краматорського прикордонного загону. Його направили до бойового підрозділу прикордонної мінометної застави. Він свідомо обрав службу там, де був найбільш потрібен.

Із перших днів у бойових умовах Андрій зарекомендував себе як вмілий, врівноважений навіть під ворожим вогнем і надзвичайно наполегливий офіцер. Неодноразово, ризикуючи власним життям, особисто виконував бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення в найскладніших умовах.

  • Андрій Плехов був нагороджений:
  • відзнакою «Відмінний прикордонник»;
  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

1 травня 2025 року старший лейтенант Андрій Плехов загинув під час виконання бойового завдання на Вовчанському напрямку. Він пішов із життя як справжній Герой – приклад мужності, честі та самовідданості.

Йому назавжди залишилося 22 роки.

Слава Герою України та вічна пам’ять.