(30.09.1987 — 23.11.2024) — воїн полку «Азов».
Максим Нефьодов народився 30 вересня 1987 року в селищі Ясногірка міста Краматорська Донецької області. У 2006 році здобув освіту в Краматорському професійному торгово-кулінарному ліцеї за спеціальністю «кухар; кондитер». Майже все своє життя працював у сфері громадського харчування.
Попри відданість своїй справі, мав хист і проявляв інтерес до різних сфер життя. Паралельно з кулінарією реалізовував себе у будівництві, ремонтно-монтажних роботах, електриці та декоративно-прикладному мистецтві. Володів організаторськими здібностями, які проявляв під час громадських заходів.
Максим був людиною, якій під силу була будь-яка справа — він завжди знаходив вихід із найскладніших ситуацій. Справедливий, цілеспрямований, щирий, мужній, комунікабельний, кмітливий і винахідливий — він дивився на світ з оптимізмом і дарував людям позитивні емоції. У повсякденному житті інтереси інших часто ставив вище за власні, адже щиро віддавав себе людям. Це була людина з великим і добрим серцем, яка дарувала частинку своєї душі кожному.
Під час повномасштабної війни Максим був волонтером у Благодійному фонді «Карітас». Він завжди залишався справжнім патріотом своєї країни, вважав своїм обов’язком захищати Україну.
Свій шлях Захисника розпочав ще у 2014 році. З 2014 по 2017 рік проходив військову службу за контрактом у 81-й окремій аеромобільній бригаді (в/ч 2123) на посаді старшого солдата.
Його мрією було приєднатися до лав полку «Азов», щоб гідно захищати Батьківщину. 25 липня 2024 року Максим добровільно вступив до військової частини 3057 Національної гвардії України «Азов», чим дуже пишався, залишаючись вірним Військовій присязі та демонструючи стійкість і мужність.
У полку «Азов» солдат Максим Нефьодов мав позивний «Кухар». Обіймав посаду снайпера 2-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 2-го батальйону спеціального призначення, де сумлінно виконував свої обов’язки.
Він мріяв присвятити своє життя військовій службі в полку «Азов» навіть після закінчення війни, а також відкрити власну справу у сфері громадського харчування — про це думав ще з часів навчання в ліцеї. Саме тому позивний «Кухар» став для нього особливо символічним.
Останні два роки Максим проживав у місті Олександрія Кіровоградської області як внутрішньо переміщена особа. Там він зустрів своє справжнє кохання, створив сім’ю та мріяв залишитися разом із нею назавжди, будуючи щасливе майбутнє.
Любов до дружини та доньки була сенсом його життя. Він завжди дбав про них і робив усе можливе, щоб вони були щасливими. Максим був люблячим чоловіком і турботливим батьком, який назавжди залишиться для своєї родини авторитетом і житиме в їхніх серцях.
23 листопада 2024 року Максим Нефьодов, позивний «Кухар», залишаючись вірним Військовій присязі, проявивши стійкість і мужність у бою за Україну, загинув у районі населеного пункту Щербинівка Бахмутського району Донецької області.
Указом Президента України від 2 липня 2025 року за проявлену мужність і відвагу він був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Останніми словами Героя перед виходом на позицію були:
«Я не боюся смерті, бо знаю, що все буде добре. Я боюся лише, щоб смерть не прийшла до моєї сім’ї, заради якої я виберуся навіть із самого пекла…»
Сьогодні Максим Нефьодов — Янгол «Азову» і Герой, який назавжди залишиться в пам’яті як відданий Захисник і світла людина.
Наші Герої не вмирають — вони стають небесними Янголами-охоронцями для своїх рідних.