Дмитро народився 10 лютого 1981 року в місті Дебальцеве Донецької області.
Закінчив Донбаську державну машинобудівну академію в Краматорську у 2003 році за спеціальністю «Інженерна механіка та управління виробництвом». Після навчання працював на заводі, згодом – у компанії, пов’язаній зі станковим обладнанням.
З юності захоплювався спортом. Займався саньда (сучасним мистецтвом рукопашного бою), здобув звання майстра спорту. Дуже любив футбол – щотижня відвідував тренування, підтримував фізичну форму. Ще однією його пристрастю було бджільництво – невелика власна пасіка стала для нього віддушиною, місцем тиші та відновлення.
Із 29 грудня 2015 року розпочав службу в Національній поліції України. Обіймав посаду командира роти №3 батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов’янськ, мав звання капітана поліції.
Для Дмитра служба була не просто роботою – це був його свідомий вибір і життєвий шлях.
Він був відданим своїй справі, принциповим, справедливим і водночас чуйним керівником. Командиром, якого поважали не за посаду, а за особистість. Він ніколи не ховався за спинами підлеглих, ніс відповідальність не лише за накази, а й за людей. У найскладніші моменти залишався зібраним, спокійним і рішучим.
Для суспільства Дмитро був гідним поліцейським – людиною честі, дисципліни та служіння. Він знав ціну безпеки й заплатив за неї власним здоров’ям, а згодом – життям.
Два тижні він мужньо боровся за життя. Лікарі боролися разом із ним. Усі вірили й чекали дива. Але його серце зупинилося. Та не зупиниться те, що він залишив після себе –приклад честі, сили та людяності.
Йому не вистачило лише одного дня, аби зустріти десять років служби – десять років, відданих людям, місту й обов’язку. Лише одного дня, який боляче відділив нас від цієї дати, але ніколи не відділить від пам’яті про нього.
Та найважливішим у його житті були не погони й не звання.
Він був чоловіком, якого любили.
Батьком, на якого рівнялися.
Сином, сповненим вдячності й турботи.
Другом, який завжди підставить плече.
Тим, кого чекали вдома.
У Дмитра залишилися троє дітей: двоє синів та донька.
Його втрату неможливо прийняти.
Але його життя назавжди залишиться прикладом гідності, сили та любові.
Світла пам’ять.