7 грудня 1983 – 17 грудня 2023
Андрій Галкін народився і все своє життя прожив у Краматорську – місті, яке стало для нього домом, долею і тим місцем, за яке він без вагань віддав життя. Його дитинство було непростим: рано втративши маму, Андрій зростав під турботливою опікою бабусі. Саме вона стала для нього джерелом тепла, людяності й внутрішньої стійкості, навчила цінувати родину, працю і відповідальність за свій вибір.
Він вчився, проходив строкову службу в армії, працював, будуючи своє життя чесно й наполегливо. Попри те, що за походженням Андрій і вся його родина були росіянами, він завжди мав чітку проукраїнську позицію. Його любов до України була свідомою і глибокою – не за паспортом, а за серцем. Саме тому у 2017 році він зробив принциповий вибір і пішов служити до лав Збройних Сил України за контрактом.
У 2020 році в житті Андрія з’явилося особливе щастя – він одружився з коханою Таїсією, а згодом у родині народився син Марк. Для Андрія сім’я стала опорою, сенсом і джерелом сил. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, який мріяв про мирне майбутнє для свого сина.
24 лютого 2022 року, вранці, коли війна увірвалася в кожен український дім, Андрій без вагань прийняв рішення. Він відправив дружину й маленького сина до батьків Таїсії, а сам пішов до військкомату. Це був вчинок справжнього чоловіка і Захисника – спокійний, рішучий, без гучних слів.
Спочатку Андрій ніс службу на краматорському аеродромі, обороняючи рідне місто. Навесні 2023 року він перевівся до 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ», де служив у першій штурмовій сотні. Це був шлях найскладніших завдань, постійного ризику і максимальної відповідальності.
У жовтні 2023 року Андрій отримав поранення. Після лікування він мав можливість залишитися, але обрав повернення до свого підрозділу – до побратимів, з якими ділив окопи, біль і віру в перемогу. Він не уявляв себе осторонь, коли інші продовжували бій.
17 грудня 2023 року, виконуючи бойове завдання, Андрій Галкін загинув поблизу села Макіївка Сватівського району Луганської області. Він загинув як Воїн – на передовій, захищаючи Україну, її людей і майбутнє свого сина.
Похований Андрій у селі Олександрівка Лозівського району Харківської області – на батьківщині своєї дружини. Там спочиває людина, для якої Україна стала справжньою Батьківщиною, а захист її свободи – справою життя.
Світла пам’ять про Андрія Галкіна житиме у серцях рідних, побратимів і всіх, хто знає ціну справжнього вибору. Він довів: Україна – це не кров у жилах, а любов у серці.
Вічна Слава Герою!