Боєць Національної гвардії України.
«Тримайся, бо за тебе тримаються інші» — кредо, з яким Ярослав пройшов свій життєвий і бойовий шлях.
Ярослав Попович народився 6 березня 1988 року, більшість свого життя провів у селі Концово, Ужгородського району.
Закінчив Концівську середню школу, здобув професійну освіту в Ужгородському будівельному ліцеї. З дитинства — працьовитий, з 12 років допомагав батькові на будівництві, аби підтримати сім’ю.
Проходив строкову службу в Криму, а у 2015 році добровольцем став на захист України у складі 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Брав участь у бойових діях у Луганській та Донецькій областях.
Саме на війні, під Сєвєродонецьком, Ярослав познайомився зі своєю майбутньою дружиною — волонтеркою з Краматорська. Після демобілізації п’ять щасливих років подружжя прожило разом у Краматорську. Ярослав працював охоронцем у супермаркетах «Чудо» та «АТБ», разом із дружиною волонтерив, допомагав побратимам і опікувався безпритульними тваринами.
Їхня любов була щирою і світлою. Разом подорожували, рибалили, ходили по гриби, а Ярослав завжди дарував дружині живі квіти в горщиках. Саме у Краматорську Ярослав відчував себе по-справжньому вдома — серед однодумців, волонтерів, активістів.
З початком повномасштабного вторгнення родина вимушено переїхала до Ужгородського району. Попри бронь і хворого батька-інваліда, а згодом — хворобу дружини, Ярослава тягнуло повернутися до війська. І коли здоров’я рідних стабілізувалося, у квітні 2024 року він добровільно вступив до лав Національної гвардії України.
Після бойового злагодження воїн пройшов декілька напрямків, а на початку 2025 року разом із побратимами виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Відзначався мужністю, відповідальністю і високою мотивацією. За службу був нагороджений медаллю «За оборону України».
19 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання, Ярослав загинув.
31 березня його з військовими почестями поховали в рідному селі Концово.
У Ярослава залишилися кохана дружина, батько, друзі та побратими, для яких він назавжди залишиться символом сили, любові до життя і відданості Україні.
На честь Ярослава, волонтери виготовили універсальний РЕБ та дали йому назву «Ярий».
Світла пам’ять Герою.
Вічна слава Ярославу Поповичу!