Позивний «LiRiK»
10.03.1993 – 15.02.2024
15 лютого 2024 року зупинилося серце молодого, 30-річного Героя – Фокіна Максима Миколайовича. Більшу частину свого свідомого життя він присвятив боротьбі за соборність, територіальну цілісність та незалежність України.
Із 2016 року Максим проходив військову службу в найгарячіших точках збройного протистояння на сході держави. Був учасником АТО та ООС. За взірцеву службу нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, медалю «Учасник АТО».
Народився і виріс Максим у місті П’ятихатки Дніпропетровської області. У 2020 році, повернувшись до цивільного життя, разом із дружиною переїхав до Краматорська – міста, з яким пов’язував усі свої плани й мрії. Того ж року вступив до Міжрегіонального вищого професійного будівельного училища №28, де здобув фах електрогазозварника.
До початку повномасштабного вторгнення працював слюсарем-ремонтником у ТОВ «Укрмегабуд», обслуговував обладнання ПрАТ «Енергомашспецсталь». Та з перших днів великої війни не зміг залишатися осторонь. На початку березня 2022 року, за покликом серця, добровільно приєднався кулеметником взводу 139 роти охорони до Повітряних сил Повітряного командування «Схід» військова частина А3546 старшим солдатом, знову ставши на захист Батьківщини.
Максим був мужнім, відважним і хоробрим. Справжній патріот України, який без вагань віддав своє життя за її свободу. Він завжди ставив перед собою високі цілі й робив усе можливе – а часом і неможливе – щоб їх досягти. Був справедливим, не терпів брехні та нечесності, і вимагав від себе не менше, ніж від інших.
«Слухати серцем і говорити так, ніби лине пісня – таким був «LiRiK». Світлий, добрий, справжній. Навіть у найтемніші часи він залишався Людиною. У жорстокій реальності війни нагадував усім: варто бути не лише воїнами, а насамперед людьми» – так про нього згадують його побратими з 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, в якій Максим служив при проходженні служби в АТО, ООС.
Усім своїм великим серцем Максим безмежно кохав свою дружину Людмилу. Їхнє кохання долало майже всі перешкоди. Єдине, що непідвладне людині – смерть. Але й після неї Максим назавжди залишиться в серці дружини.
На знак пам’яті про коханого Людмила разом із родиною відкрили в Краматорську магазин із символічною назвою «LiRiK». Щодня його відчинені двері несуть світлу пам’ять про відважного воїна, прекрасну людину.
Для рідних і близьких Максим назавжди залишиться ніжним, люблячим чоловіком, турботливим сином і братом, вірним побратимом.
Спочивай з миром, наш Герою.
Вічна шана.
Вічна Слава Герою!